Коли два незаряджені об’єкти з різних матеріалів щільно торкаються один одного, електрони можуть переходити з одного тілі на інше. Після того як ці тіла роз’єднують, вони набувають електричного заряду завдяки перерозподілу електронів. Той об’єкт, що втратив частину електронів, стає зарядженим позитивно. Натомість інше тіло, яке прийняло ці електрони, отримує негативний заряд.
З’ясувати, який матеріал у парі віддає електрони, а який їх отримує, можна за допомогою трибоелектричного ряду.
Під час взаємодії ебонітової палички з вовною електрони переміщуються з поверхні тканини на паличку. Через це після їхнього розділення ебоніт отримує негативний заряд, а вовна набуває позитивного. Подібне явище спостерігається і під час розчісування, коли електрони переходять від волосся до пластмасового гребінця. У результаті такого контакту волосся стає зарядженим позитивно, а пластмаса — негативно.
У металах міститься величезна кількість вільних електронів, здатних безперешкодно рухатися по всьому об’єму матеріалу. Через таку особливість структури ці речовини класифікують як провідники.
Заземлення - технічний прийом, який дозволяє розрядити будь-яке заряджене тіло шляхом з’єднання цього тіла провідником із поверхнею Землі.
Іноді заземлення є небажаним — наприклад, коли необхідно накопичити чи втримати електричний заряд на провіднику. У таких ситуаціях застосовують матеріали, що належать до діелектриків, або ізоляторів. Головна особливість цих речовин полягає в тому, що вони майже не містять вільних заряджених частинок, здатних до переміщення. Завдяки цьому діелектрики ефективно перешкоджають витоку електричного заряду в землю чи на інші об’єкти.
До незаземленої металевої кулі на діелектричній опорі піднесемо негативно заряджений ебоніт, уникаючи прямого контакту. Далі потрібно на коротку мить торкнутися пальцем тієї сторони сфери, що знаходиться далі від палички (ілюстрація а), після чого прибрати ебоніт від приладу. Якщо після цього наблизити до сфери маленьку кульку з позитивним зарядом, вона почне відхилятися, що свідчитиме про виникнення на сфері стійкого позитивного заряду (ілюстрація б).
Цей спосіб отримання заряду називають електризацією через вплив або електростатичною індукцією, оскільки взаємодія між об'єктами відбувається без їхнього безпосереднього зіткнення. Такий процес демонструє, як електричне поле зарядженого тіла змушує вільні електрони в провіднику перерозподілятися на відстані. У результаті на різних частинах тіла виникають зони з протилежними знаками заряду. Це фундаментальне явище дозволяє заряджати предмети дистанційно, використовуючи лише силу електричного поля.
Коли ви підносите наелектризовану пластмасову лінійку до дрібних шматочків паперу, вони притягуються завдяки вже знайомому нам явищу — електростатичній індукції. Хоча папір є діелектриком і не має вільних електронів, як метал, електричне поле лінійки все одно впливає на його структуру.
Ось як це пояснити покроково:
Для виявлення електричного заряду традиційно застосовують прилад, відомий як електроскоп. Під час безпосереднього контакту зарядженого об’єкта з кондуктором приладу частина електричного заряду передається на його паперові смужки. Оскільки смужки набувають однойменного заряду, вони починають відштовхуватися одна від одної та розходяться в різні боки.
Для виявлення й оцінювання електричного заряду застосовують також електрометр.
