Для розуміння будови будь-якого електроприладу необхідно виділити його основні складники. Ми проаналізуємо призначення цих елементів, розглянувши модель найпростішої електричної системи — «кишенькового ліхтарика».
Для того щоб електричний прилад функціонував, першочергово потрібне джерело струму. У цій моделі роль джерела виконує гальванічний елемент (1) із двома виводами (полюсами), причому вивід із надлишковим позитивним зарядом має маркування «+».
Другим незамінним компонентом є споживач електричної енергії, роль якого в цій схемі відведена електричній лампі (2). Як і джерело, кожен споживач обладнаний двома виводами: у ламп розжарювання вони знаходяться на цоколі — нарізному металевому корпусі, що кріпиться до скляної колби.
Для передачі енергії від джерела до споживача використовуються з’єднувальні елементи, якими в цій моделі виступають проводи (3). Вони забезпечують безперервний шлях для проходження струму між усіма компонентами системи.
У реальному житті пристрої роблять компактнішими, ніж нашу модель. Наприклад, у звичайному ліхтарику струм тече просто через металевий корпус, а сама батарейка торкається лампочки напряму, тому довгі дроти там не потрібні.
Провідники фіксуються в електричному колі шляхом паяння, зварювання або за допомогою спеціальних затискних механізмів.
Керування живленням пристрою здійснюється за допомогою елементів керування, таких як кнопки, розетки або рубильники. На схемі представлено ключ (4) — пристрій, що замикає або розриває ланцюг, вмикаючи чи вимикаючи лампу.
Електричне коло — це сукупність джерела струму, споживачів та пристроїв керування, які послідовно з’єднані між собою провідниками.
Недостатньо просто мати всі деталі — їх треба з’єднати у правильному порядку. Тільки якщо джерело, проводи, вимикач і лампа утворюють логічну послідовність, струм зможе безперешкодно рухатися і виконувати свою роботу.
Електрична схема — це технічне креслення, де за допомогою загальноприйнятих символів відображено склад електричного кола та конкретний порядок сполучення всіх його частин.
На схемах напрямок струму позначають за допомогою стрілок, які розміщують безпосередньо на лініях провідників.
Згідно із загальноприйнятим правилом, за напрямок струму вважають рух від позитивного полюса джерела («+») до негативного («–»).