У 1687 р. Ісаак Ньютон сформулював закон, згідно з яким між усіма тілами Всесвіту існує взаємне притягання. Таке взаємне притягання об’єктів називають гравітаційною взаємодією або всесвітнім тяжінням.
Сила тяжіння Fтяж — це сила, з якою Земля притягує до себе тіла, що перебувають на її поверхні або поблизу неї.
Численними дослідами доведено, що сила тяжіння, яка діє на тіло, прямо пропорційна масі цього тіла. Цю залежність подають у вигляді формули:
де Fтяж — значення сили тяжіння; m — маса тіла; g — коефіцієнт пропорційності, який називають прискорення вільного падіння.
Поблизу поверхні Землі прискорення вільного падіння становить приблизно 9,8 ньютона на кілограм:
Значення прискорення вільного падіння незначно змінюється на екваторі й полюсах Землі, в разі підняття вгору і спуску в шахту.
Вага тілаP — це сила, з якою внаслідок притягання до Землі тіло тисне на горизонтальну опору або розтягує вертикальний підвіс.
Одиниця ваги в СІ, як і будь-якої іншої сили,— ньютон (1 Н):
Якщо тіло перебуває в стані спокою або прямолінійного рівномірного руху, то його вага збігається за напрямком із силою тяжіння і дорівнює їй за значенням:
На відміну від сили тяжіння, яка прикладена до тіла, вага прикладена до опори або підвісу.
Невагомість — це такий стан тіла, за якого тіло не діє на опору чи підвіс.
Тіло поблизу поверхні Землі перебуває в стані невагомості, якщо на нього діє тільки одна сила — сила тяжіння.
Інтерактивні симуляції "Фізика в школі" (Невагомість)